Основною допомогою в надзвичайний ситуаціях для дітей є:

•      відповідна до віку фактична інформація;

•  зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається і, можливо, буде потреба повертатися до цієї розмови не один раз;

•      допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;

•      дитина може потребувати поради, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо хтось із батьків постраждав чи загинув, чи, можливо, через інші обставини);

•      відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;

•      загальна підтримка як у сім'ї, так і в навчальному закладі;

•      знайомий звичний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;

•      регулярні запевнення, що все буде добре, що близькі люди піклуються і дбають про безпеку.

Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:

•   активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:

можна спокійно та уважно вислухати дитину;

можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»;

можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий».

•      покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте її можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи за цю ситуацію» (як приклад).

•      вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю.», «Це важливо, що ти розповідаєш.», «Міг би ти розповісти про це більше.».

•      встановлення відносин, що базуються на довірі.

•      надання корисного та заохочувального зворотного зв'язку.

•      вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.

•      спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.

•      розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.

•      чуйність та співчуття.