Концепція розвитку
Концепція проекту «Вальдорфська педагогіка в Україні»
Нові реалії життя в Україні, її поступове перетворення на демократичну, соціально орієнтовану країну обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності.
Активізувався пошук педагогічних систем, спрямованих на становлення активної, творчої, адаптивної, високоморальної особистості, здатної до позитивної самореалізації у житті.. Для творчо працюючого вчителя з’явилася альтернатива: працювати за традиційною, перевіреною технологією або обирати для апробації нетрадиційні педагогічні системи, що у більшій мірі відповідають світогляду, цілям і особистісним якостям самого педагога.
Наближення освіти до європейських стандартів сприяло усвідомленню та поширенню альтернативної освітньої філософії, головним стратегічним напрямком якої стала гуманізація педагогічного процесу, орієнтація на створення ситуації спільного творчого освоєння світу, де через особистісні переживання відбувається становлення людини, її інтелекту, почуттів, волі.
У 90-х роках минулого століття в Україні набули поширення ідеї вальдорфської педагогіки, були створені перші вальдорфські ініціативи, що згодом об’єдналися в Асоціацію. Це відповідало потребі суспільства у нових підходах до вирішення проблем навчання та вільного розвитку особистості через застосування педагогічних технологій, апробованих світовою педагогічною практикою.
З 2001 року вальдорфські школи України працювали за програмою експерименту «Розвиток вальдорфської педагогіки в Україні» (наказ МОНУ № 363 від 06.05.2001р.).
Досвід експериментальної роботи підтвердив, що вальдорфська школа створює сприятливі умови для гармонійного всебічного розвитку учнів, формування навичок соціальної взаємодії, становлення активної життєвої позиції. Як свідчать дані державної атестації у 9 та незалежне оцінювання в 11 класах, учні не тільки засвоїли навчальні програми на рівні Державного стандарту, але і отримали додаткові знання з історії мистецтв, живопису, ремесел тощо. Випускники вальдорфських шкіл успішно вступили до вищих навчальних закладів, вони мають високий рівень культури, прагнуть до подальшого самовдосконалення.
Важливим напрямком експерименту стала робота педагогічних колективів над навчальними програмами для вальдорфських шкіл України. Під керівництвом науковців Інституту інноваційних технологій МОНУ створені навчальні програми 1 – 9, які пройшли обговорення, отримали гриф Міністерства освіти і науки, опубліковані і рекомендовані для експериментальних шкіл України, що працюють за вальдорфською системою.
Нові навчальні програми розроблені на основі глибокого аналізу науково- педагогічної літератури, сучасних стандартів освіти, досвіду роботи вчителів Європи, Росії та України.
Проведена робота дозволила зробити висновок, що вальдорфська педагогіка може успішно інтегруватися в освітній простір України, збагативши його новими технологіями навчання та цілісного розвитку особистості учня з планетарним мисленням, високим рівнем внутрішньої свободи та відповідальності.
Проте, подальша робота в експерименті потребує уточнення його концепції та програми.
Запропонована концепція цілком відповідає основним документам, що забезпечують діяльність освітньої галузі: Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Національна доктрина розвитку освіти України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державні документи щодо реформування сучасної освіти тощо.
Як свідчить аналіз вітчизняної педагогічної теорії та практики, ідеї вальдорфської педагогіки багато в чому співзвучні, як кращим гуманістичним традиціям української педагогіки, так і сучасним тенденціям розвитку освіти в нашій країні. Їх запровадження може стати важливим кроком у реформуванні освіти на основі гуманістичних поглядів на природу та розвиток людини.
Провідна ідея проекту
Вальдорфська педагогіка спирається на принципи людинознавства, обґрунтовані видатним філософом та педагогом Р.Штайнером на початку минулого століття. Теоретичний аналіз відповідних джерел дозволяє визначити головні з них:
- Гуманістична спрямованість. Вальдорфська педагогіка зорієнтована на дитину і має за мету розвиток індивідуального потенціалу кожної дитини.
- Принцип цілісного охоплення природи людини, в основі якого лежить антропософська концепція розвитку дитини через цілісну взаємодію тілесних, душевних та духовних чинників.
- Принцип вікової відповідності. Вся діяльність відбувається в залежності від обумовлених віком потреб розвитку.
- Принцип різнобічності і гармонійності, що включає гармонійне поєднання факторів розвитку інтелектуальних, почуттєвих та вольових функцій особистості.
- Принцип залучення почуттєвого переживання, що передбачає інтелектуальне, почуттєве та вольове опрацювання учнями будь-якого навчального матеріалу.
- Принцип пов’язаності з життям.
- Принцип поєднання національного та загальнолюдського у вихованні. Вальдорфська педагогіка враховує культурне розмаїття і підпорядкована загальнолюдським етичним принципам.
- Принцип поєднання соціального та індивідуального, що дозволяє виховувати самодостатню, соціально адаптовану особистість.
- Принцип релігійної толерантності
Головною метою вальдорфської педагогіки є світоглядне, соціальне та професійне самовизначення кожної окремої особистості у контексті усвідомлення власної індивідуальної свободи та відповідальності.
Поступовий природний розвиток дитини, її фізичний, душевно-духовний та інтелектуальний стан на кожному з етапів становлення, визначає зміст та форми навчання і виховання.
Відповідно до «Загального людинознавства», дитина у своєму розвитку повторює процес еволюції людського суспільства. Саме тому навчальний план та програми передбачають узгодженість між змістом навчання та етапами становлення особистості.
На шкільний період припадають три семирічні цикли:
- перше семиріччя – дошкільний період – від народження до 7 років;
- друге семиріччя – основна школа – від 7 до 14 років;
- третє семиріччя – старша школа – від 14 до 21 року.
В першому семиріччі відбувається здоровий розвиток дитини в атмосфері, що наповнена любов’ю, теплом, добром. Дитину супроводжують батьки або вихователь, і в стосунках з маленькою дитиною найважливішим аспектом є внутрішня позиція, настрій дорослої людини. Саме така Людина викликає радість, подив та благоговіння. Тому така робота вимагає безперервного самовиховання
Друге семиріччя. Якщо основним лейтмотивом першого семиріччя є принцип наслідування та формування чуттєвого досвіду і вольових, діяльнісних якостей, то друге семиріччя характеризується принципом авторитета вчителя, який природно продовжує сили наслідування першого семиріччя. Авторитет вчителя дозволяє учневі опановувати різноманітні сфери знань, які розкривають перед ним красу та велич оточуючого світу. В зв’язку з цим метод образного викладання матеріалу є провідним у навчальному процесі. У цей період відбувається становлення почуттів дитини. Посилюються пізнавальні можливості учня, активно розвивається пам’ять, уява, довільна увага, логічне мислення. Учні вже здатні до узагальнення, співставлення, встановлення зв’язків між поняттями. Розвиваються здібності до словесно-логічного мислення, міркувань, вміння робити висновки. Підвищується рівень довільності пізнавальних процесів, формуються навички саморегуляції в навчальній діяльності та поведінці. Цьому сприяє подальший розвиток емоційно-вольової сфери дитини та формування моральних понять та цінностей.
У третьому семиріччі підліток ніби народжується вдруге, разом з досягненням статевої зрілості посилюється рівень усвідомлення власного «Я». Це вік пошуку ідеалів, формування цінностей, відкриття власної індивідуальності.
В інтелектуальній діяльності виникає здатність до аналізу, синтезу та формування суджень. Судження у даному віці являє собою форму усвідомленого відображення дійсності. У ньому учень стверджує або заперечує наявність у конкретному об’єкті певних ознак, властивостей, зв’язків і відношень до інших об’єктів. Судження виникає як відповідь на певне питання, як результат розв’язання конкретної пізнавальної задачі. Внаслідок цього розширюються можливості пізнання, формується самостійність мислення.
Це є час інтенсивного інтелектуального розвитку, зростання інтересу до наукового вивчення світу, до соціальних питань тощо. Все це створює передумови для того, щоб молода людина могла пережити і зрозуміти світ як цілісність, де все знаходиться у взаємодії та взаємній залежності, і за рахунок цього прийти до усвідомлення відповідальності за свої вчинки, визначити свою подальшу долю та місце у житті.
Основні педагогічні інновації
Відповідно до концепції експерименту, діяльність вальдорфських шкіл в Україні орієнтована на цілісне запровадження системи вальдорфської педагогіки з її основними інноваціями. Насамперед це:
- специфічна орієнтація навчального плану на духовні потреби кожної вікової групи;
- принцип «класного вчителя», що веде своїх учнів з 1 по 6 - 8 клас;
- акцент на художній та художньо-ремісничий компоненти навчального процесу через живопис, музику, евритмію, ремесла та різноманітну практичну діяльність дітей, що розвиває вольову, емоційну та інтелектуальну сферу учнів;
- викладання «епохами», що посилює можливості глибокого переживання навчального матеріалу, інтеграції знань та сприяє економії часу;
- відсутність традиційної оцінки в балах до 8 класу;
- запровадження «гігієнічної» організації навчання, орієнтація на ритм дня, тижня, року, викладання навчальних дисциплін «епохами» (3-4 тижня), що дає змогу органічного, послідовного розвитку матеріалу протягом «епохи»;
- інтеграція лікаря у життя школи;
- викладання іноземних мов з першого класу за особливими програмами;
- щотижневі конференції вчителів з метою постійного вдосконалення системи навчання та спостереження за учнями;
- колегіальне самоврядування школи;
- співробітництво вчителів та батьків.
Організація життєдіяльності вальдорфської школи
Навчальний план і програми вальдорфських шкіл базуються на основі наступних принципів:
- Орієнтація на людину та її розвиток.
- Орієнтація на світ та культуру.
- Орієнтація на дитину та конкретну ситуацію.
- Орієнтація на пізнання та практичні вправи.
При цьому у загальний зміст освіти інтегруються актуальні проблеми реального життя, питання екології, здоров’я, безпеки і т. ін., що відповідає вимогам Державного стандарту до інтеграції освіти у сучасній школі.
Своєрідність навчальних дисциплін та глибока інтеграція знань веде до того, що у вальдорфській школі виділяються головні уроки та спеціальні предмети. Головний урок проводиться щоденно і займає дві навчальні години. Викладання здійснюється «епохами» по 2-4 тижні. Для предметів, що потребують систематичних спеціальних вправ, таких як іноземні мови, ремесло, фізична культура, художні дисципліни, виділяються окремі уроки.
- Ритмічна частина.
- Представлення навчального матеріалу «епохи».
- Розповідь.
У процесі другої частини засвоюється програмний матеріал «епохи» у формі, адекватній віку дітей та педагогічному задуму вчителя. Методика навчання у цій частині побудована на ритмічній зміні трьох етапів:
- сприйняття явищ, фактів – переживання, спостереження, експериментування;
- аналіз та розуміння матеріалу – спогади, описи, характеристики, замальовки;
- оволодіння знаннями, висновки – переробка, узагальнення.
При цьому досягнення третьої фази у більшості випадків не відбувається в рамках одного уроку. Після переживання та опису звичайно наступає пауза, коли дитина активно опрацьовує та засвоює матеріал. Саме тому тільки на наступний день учень підводиться до висновків, тобто відбувається завершальний крок у навчанн
В ході третьої, розповідної частини, у відповідності з віковими особливостями, діти разом з учителем переживають казки, легенди та байки, біблійські історії, розповіді про тварин та рослини, історію того чи іншого відкриття, біографії видатних особистостей тощо. Це допомагає їм справлятися з віковими кризами та проблемами, приходити в стан рівноваги і гармонії, що позитивно впливає на стан здоров’я дітей.
Розповідна частина уроку сприяє розвитку моральних та вольових якостей і є важливим чинником виховного впливу на учнів.
Побудова навчання, коли день розпочинається з предметів, які спираються головним чином на знання та розуміння, вимагають міркувань та розумових уявлень, сприяє формуванню у дітей здібності концентруватись, глибше занурюватись у вивчення певного предмету та досягати поставленої мети. Після головного уроку ідуть предмети, що вимагають ритмічного повторення: іноземні мови, евритмія, фізкультура, музика. Після них наступає час художньо-практичної діяльності.
Ручний труд, ремесла, садівництво, досліди з природознавства, як правило, переносяться ближче до обіду, або ж після обіду. У вальдорфській школі не практикується диференціація за гендерною ознакою: дисципліни навчальної галузі «Технології» розраховані як на хлопчиків, так і на дівчаток, вони стимулюють розвиток тонкої моторики, практичного мислення та інтелектуальних здібностей.
Практичні знання та навички учні також отримують під час виїзних «епох» та різноманітних практик: сільськогосподарської, виробничої соціальної тощо.
Таким чином, головний ритм коливається між сприйняттям, переживанням та здійсненням, неначе між «вдихом» та «видихом».
У навчанні та вихованні вчителі вальдорфських шкіл керуються зміною пір року, річними та місячними святами, враховується також те, що внутрішня активність дітей підвищується восени, поглиблюється з наближенням зими та знижується навесні, коли дитяча діяльність спрямовується назовні. Ритм року враховується при викладанні всіх предметів та підготовці традиційних шкільних свят..
У навчальному процесі обмежено застосовуються підручники та аудіовізуальні засоби, у зв’язку з тим, що вони можуть послабити контакт між вчителем та учнями. Частіше використовуються книги для читання, першоджерела, збірки текстів, документи, власні записи. У зошитах «епох» учні самі структурують інформацію, роблять замальовки, виконують творчі завдання.
Досягнення учнів до восьмого класу не оцінюються в балах, оцінка носить змістовний, стимулюючий характер. Кожне досягнення дитини розглядається як прояв її самореалізації. Основний вчитель разом з іншими колегами, та шкільним лікарем стежать за загальним розвитком учня та інформують батьків про успішність та можливі ускладнення у розвитку. Наприкінці року пишеться розгорнута характеристика на кожну дитину.
Практика підтверджує, що відсутність традиційної оцінки в балах позитивно впливає на формування основних складових Я-концепції дитини: когнітивної, оціночно-емоційної та поведінкової. Після закінчення четвертого класу у дітей не виникає необхідності адаптуватись до навчання в основній школі. З ними продовжує працювати основний вчитель, до якого послідовно приєднуються вчителі-предметники. Це дозволяє запобігти стресу та легше пережити кризові явища підліткового віку.
Як свідчить попередній досвід, учні вальдорфських шкіл не тільки засвоюють навчальні програми на рівні Державного стандарту, але і отримують знання з історії мистецтв, живопису, ремесел тощо. Це створює перспективи для адаптації у суспільстві, вибору професії, подальшого розвитку особистості випускника.
Робота школи координується педагогічною колегією. Засідання колегії відбуваються кожного тижня, на них виробляється стратегія діяльності педагогічного колективу, обговорюються найважливіші завдання на конкретний період, заслуховуються звіти ти інформації вчителів. Колегія делегує певні повноваження своїм членам та координує їх діяльність. У рамках колегії відбувається системна робота з розвитку педагогічної майстерності та самоосвіти вчителів.
Батьки учнів є учасниками шкільного життя. Разом с педагогами вони беруть участь у вирішенні проблем навчання, виховання, фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до теоретичних засад педагогічної системи, вальдорфська школа є навчально-виховним комплексом, що складається з дитячого садка, початкової, основної та старшої школи.
До дитячого садку приймаються діти 3,5 - 4 років, коли важливим чинником розвитку особистості починає виступати соціальне середовище.
Групи дитячого садочку є різновіковими, що створює можливості для формування різного типу міжособистісних стосунків. Така група нагадує багатодітну сім’ю, де старші діти піклуються про менших, а молодші – наслідують старших.
Внутрішнє життя дитячого садка наповнене різноманітними видами діяльності, в якій беруть участь вихователі разом з дітьми. Це створює у групі домашню атмосферу, де діти почувають себе впевнено та захищено.
Особливого значення у дитячому садочку набувають такі форми роботи як «вільна гра», «побудова казки», рухові вправи, «пальчикові ігри», що сприяють розвитку дрібної моторики та вольових функцій дитини.
Заняття мистецтвами містять: живопис фарбами, малювання восковими крейдочками, ліплення з воску, музику та спів, евритмію (мистецтво гармонійного руху), мистецтво композиції, використання казок, віршів та історій, що супроводжуються ляльковими виставами тощо.
Художня діяльність сприяє розвитку душевних сил дошкільника та укріпленню його здоров’я.
Ритмічність побудови виховного процесу проявляється у чергуванні навантаження та спокою, концентрації уваги у діяльності, що організується вихователем, і вільній творчості дітей.
Астрономічні ритми дня, тижня, року переживаються через чергування певних видів мистецтва, рукоділля, зміну кольорів та композицій інтер’єру, видів гри, змісту музичних занять тощо.
Головне завдання вихователя дитячого садку – створити атмосферу психологічного комфорту, душевного тепла, забезпечити індивідуальний підхід до кожної дитини.
У перший клас вальдорфської школи діти приймаються у віці 6,5 – 7 років після співбесіди та спілкування з батьками, що дозволяє виявити їх готовність підтримувати зусилля вчителя та співпрацювати зі школою.
Відповідно до теорії вальдорфської педагогіки, навчання учнів початкової та основної школи базується не на предметно-інформаційній методології, а на образно-інтегративному уявленні про довкілля. Практичні, наочні форми навчання у цей час превалюють над абстрактно-теоретичним, що відповідає віковим особливостям другого семиріччя. При цьому в початковій школі основним чинником впливу вчителя на діяльність учня є сила авторитету, а в основній школі, 5-8 класах навчальний процес будується на аналітичному підході у засвоєнні матеріалу.
Важливого значення набуває точність у побудові геометричних малюнків, створенні географічних карт, описі природних явищ, рослин, тварин, застосуванні нотного письма тощо. Ці нові елементи використовуються як чинники, що зміцнюють самосвідомість та самостійність мислення учнів.
У старшій школі особливого значення набуває здатність до самостійного судження та аналізу. Знання, отримані та пережиті раніше, тепер переходять на предметно-інформаційний рівень.
Важливу роль у даному процесі відіграє мистецтво, що органічно включається у викладання всіх навчальних предметів.
Це знаходить відображення у методах викладання навчального матеріалу. Воно здійснюється на основі феноменологічного підходу: через опис та характеристику феномену, що розглядається, аналіз та введення відповідного поняття. Такий метод навчальної діяльності стимулює пошукову активність та пізнавальний інтерес учнів.
Акцент у роботі з старшокласниками зміщується у бік самостійності: підготовка рефератів, індивідуальних та групових проектів, творчих робіт тощо. Важливого значення набуває вивчення практичних аспектів діяльності людини. При цьому увага не просто фіксується на використанні отриманих знань, учням надається можливість реалізувати свої ідеї у проектах. Цей метод дає змогу самостійно обрати тему, спланувати та здійснити власний задум. Вчитель виступає як консультант, що стимулює та підтримує активність учня.
Для старшокласників значимими є екзистенційні питання щодо свого місця у житті, реалізації власних можливостей у сучасному світі, вибору майбутньої професії. Ці проблеми також знаходять відображення у змісті навчального матеріалу, що позитивно впливає на розвиток самосвідомості та формування світогляду.
Особливого значення для вальдорфської освіти набуває проблема збереження та зміцнення здоров’я учнів усіх вікових груп. Цьому сприяють такі чинники, як інтегративний підхід до проблеми здоров’я у змісті навчального матеріалу, ритмічна організація навчально-виховного процесу та інтеграція у життя школи спеціально підготовленого лікаря, який постійно співпрацює з педагогами та батьками учнів.
Згідно з основами національного законодавства, мова навчання у вальдорфській школі відповідає Закону про мови в Україні. При умові, якщо обрано мову національних меншин, рівень володіння українською мовою для учнів старших класів повинен відповідати державним стандартам.
По закінченню школи випускники отримують державний документ встановленого зразку та проходять незалежне оцінювання.
З метою надання відповідним закладам можливостей працювати за програмою проекту, проводити науково-методичну та експериментальну роботу їх штатний розклад повинен передбачати посади психологів, заступників директора (завідуючого) з наукової та методичної роботи, додаткові ставки вчителів музики, евритмії, живопису, ремесла тощо.
Учасники проекту
Учасниками проекту є навчальні заклади України, що працюють над питаннями впровадження ідей вальдорфської педагогіки на різних рівнях.
- Ініціативи, які тільки розпочинають свою діяльність, можуть бути визнані як заклади, що ідуть по шляху розвитку і прагнуть залучитися до вальдорфського руху. Вони мають отримувати методичну та організаційну допомогу з боку членів Асоціації вальдорфських шкіл України та з часом залучатися до участі у проекті.
- Навчальні заклади, що використовують елементи вальдорфської педагогіки, поєднуючи їх з технологіями інших педагогічних систем, можуть брати участь у проекті як авторські школи, що проводять власні наукові дослідження.
- Навчальні заклади, що мають звання «вальдорфська школа», та повністю виконують Програму проекту.
Такі заклади повинні відповідати наступним критеріям:
- Основою діяльності вальдорфської школи є вчення Р.Штайнера про людину і її розвиток, метою - розкриття індивідуального потенціалу кожної дитини. Жодна дитина не може бути дискредитована за відсутністю певних здібностей.
- Вальдорфські школи України зорієнтовані на цілісне запровадження основних принципів педагогічної системи.
- Вальдорфська школа України є єдиною (цілісною) до завершення процесу навчання. Вона відкрита для будь-якого учня, який цього бажає, та має забезпечувати якість навчання та здорового розвитку дитини, відповідно до принципів вальдорфської педагогіки.
- Зміст викладання навчальних дисциплін у вальдорфських школах України відповідає вимогам Програм, затверджених Міністерством освіти і науки, у той же час кожен вчитель є вільним у виборі методів і прийомів навчання, відповідно до принципів вальдорфської педагогіки, і несе персональну відповідальність за якість та результати навчального процесу.
- Класний вчитель супроводжує дітей з 1 по 6-8 класи і викладає більшість навчальних дисциплін.
- Школа проводить дослідження відповідно до програми науково-дослідної роботи, здійснює моніторинг розвитку особистості учнів та прагне до творчого розвитку педагогічної системи.
- Вчителі школи обов’язково мають відповідну педагогічну та вальдорфську освіту або навчаються на міжнародному семінарі.
- Педагогічні працівники школи систематично підвищують рівень професійної підготовки та схильні до самоосвітньої діяльності.
- Вчителі та вихователі постійно беруть участь у роботі педагогічної колегії, виконують її доручення та звітуються на засіданнях. У межах самоврядування за кожним з них закріплена конкретна сфера відповідальності. Колегія несе відповідальність за результати навчально-виховного процесу у закладі.
- Засідання колегії відбуваються щотижнево, на них вирішуються актуальні питання життєдіяльності закладу: «розгляд дитини», ефективність роботи з учнями, викладання «епохами», підготовка шкільних та класних проектів, проведення виїзних «епох», щорічних свят тощо.
- Управління навчальним закладом здійснюється на основі поєднання принципів колегіальності та єдиноосібності, педагогічна колегія делегує окремі повноваження своїм членам. Внутрішні питання життєдіяльності закладу вирішуються колегіально, зовнішнє представництво та відповідальність покладається на директора школи.
- В економічній та правовій сферах рішення приймаються спільно педагогічною колегією та батьками у межах дійсного законодавства.
- Школа має юридичний статус та ліценцію на освітню діяльність.
- Звання «вальдорфська» надається навчальному закладу Міжнародною Асоціацією вальдорфських шкіл при умові, що заклад існує як вальдорфський не менше трьох років та на основі подання заяви Української Асоціації та рекомендації шкіл, що вже мають такий статус.
- Кожна вальдорфська школа або дитячий садок є частиною світового вальдорфського руху і має можливість співпрацювати з іншими закладами на регіональному, національному та міжнародному рівнях.
